«Крок, якого ніхто не пам'ятає»

Ця робота — про найперші кроки дитини. В її основі — світлина, зроблена на день народження, у день, що мав бути святом, але ніби завмер десь усередині.

Маленька людина йде вперед, не знаючи, чому світ навколо такий гострий і розламаний. Ми не бачимо її обличчя — лише рух, крок, який кожен із нас колись зробив, але не пам'ятає. І хоч розум стирає ці миті, вони назавжди лишаються в пам'яті тіла.

Дитина несе із собою іграшки — речі, що дають відчуття безпеки й дому. Кольорова м'яка куля, зшита зі шматочків тканини, — як усе те, що вдалося врятувати й забрати з собою в дорогу. Довкола неї місто з безліччю стін, але з дещицею тепла. І серед цих холодних уламків дитина лишається єдиним живим і яскравим полум'ям.

Це історія про те, що дитинство й пам'ять починаються набагато раніше, ніж ми навчаємося говорити. Про досвід, який важко пояснити словами, але який формує нас.

Я використовую вишивку, щоб «заземлити» цю мить. Нитка за ниткою, дуже повільно, я намагаюся втримати те, що зазвичай зникає. Це спроба зберегти пам'ять про перші кроки у світі, який виявився надто складним для маленької дитини.

• РІК

  2025
• МАТЕРІАЛ

  Органза, муліне DMC
• ТЕХНІКА

  Двостороння гладь
• РОЗМІР

  30 × 30 см
• КРАЇНА

  Україна