«Сім постатей світла»

Це портрет дитини, яка сидить дуже тихо й дивиться просто перед собою спокійними очима. Її руки складені на колінах — так, ніби вона вміє чекати, вміє слухати, ніби несе знання, для якого ще немає слів.

Її очі великі й уважні. Так іноді дивляться діти, народжені в час, коли світ звучить інакше. Вони ще не розуміють подій, але з великою точністю відчувають настрій світу. У їхніх очах завжди трохи більше тиші.

За нею сидить великий ведмедик. Не просто іграшка. Він схожий на гору, на стіну, на дім, який можна обійняти, — на того, хто тихо стоїть за твоєю спиною й не підпускає світ надто близько.

А за ведмедиком — геометричні форми: трикутники, ромби, площини світла. Вони схожі на уламки чогось велетенського й невидимого. Ніби це не просто тло, а простір, з якого вона прийшла.

Я називаю їх сімома постатями світла. Сім речей, які хотіла б лишити їм — дітям, народженим у війні: мужність — щоб жити; пам'ять — щоб знати, хто вони; сміх — щоб не скам'яніти; терпіння — щоб мати сили рости; дорогу — щоб завжди було куди йти; пісню — бо доки є пісня, живе народ; любов — бо без неї ніщо інше не має сенсу.

Я вишиваю ці портрети, бо хочу зберегти не війну. Я хочу зберегти їхні обличчя тоді, коли вони ще діти. Їхні погляди, їхню тишу, їхню присутність у цьому світі.

Вишивка — дуже повільна праця. Стібок за стібком, нитка за ниткою. І, вишиваючи, я думаю про те, що одного дня ці діти виростуть. І, можливо, не захочуть пам'ятати все. Та я хочу, щоб у них лишилося свідчення: що вони були маленькими, що їх любили, що їх берегли, що хтось завжди стояв за їхніми спинами.

Нитка проходить крізь тканину так, як час проходить крізь життя. Вона з'єднує те, що було, з тим, що буде. І, можливо, саме тому в цих дітей такі очі — ніби вони вже несуть світло, яке хтось зберіг для них у дуже темні часи.

Це не просто дитячі портрети. Це портрети пам'яті. І портрети любові.

• РІК

  2025
• МАТЕРІАЛ

  Органза, муліне DMC
• ТЕХНІКА

  Двостороння гладь
• РОЗМІР

  26 × 39 см
• КРАЇНА

  Україна